Авторизація

  •  Моніку Белуччі нагородили орденом Почесного легіону 
  •  Індонезія витратить $40 млрд на порятунок Джакарти від затоплення 
  •  Суд у справі вбивств учасників Майдану перенесено 
  •  Французькі консерватори дебатували про Путіна і Росію 

Воєнна промисловість РФ тріщить по швах

Воєнна промисловість РФ тріщить по швахВПК (військово-промисловий комплекс) це те, чим Російська Федерація пишається із шаленим фанатизмом, хоча левова частина її потенціалу — це спадщина від СРСР, яка збиралася в єдине ціле всіма республіками разом.

Проте заперечувати той факт, що всі досягнення комплексу осіли на просторах Федерації, не доводиться. Але те, як високодуховна розпорядилася своїм скарбом, викликає цілий ряд недвозначних запитань.

Порівняно недавній інцидент, а саме тріснутий по швах російський танк Т-72Б3, що зустрів на «танковому біатлоні» бетонне загородження, змусив задуматися, а чи не тріщить загалом увесь ВПК Росії по швах? І якщо так, то які ознаки цього, окрім неймовірного розриву швів?

Неспроможність Росії як спадкоємиці військової моці СРСР за останній рік виявилася якомога краще. Чому саме за останній, а не за 10 або 20 років? Та тому, що саме зараз Росії довелося мобілізувати весь свій військовий потенціал, розгорнувши бойові дії в Україні, проводячи щомісяця навчання у військових округах і загрожуючи всім своїм сусідам, залякуючи їх польотами авіації й неадекватними маневрами флоту.

Активність техніки, що різко підскочила, продемонструвала, що збільшого вона не обслуговувалися належним чином, перевірки й технічне обслуговування проводилися лише на папері. У результаті чого ми стали свідками справжнього падежу авіації ВПС РФ, нескінченноъ черги відмов ракет і явну неспроможність флоту.

Про ВМФ можна говорити довго, єдине, що очевидно – радянська школа безбожно забута, а наявний матеріал не здатні направити в потрібно русло для розвитку й удосконалення.

Сгадати хоча б долю авіаносця «Адмірал Горшков», який в 2005 році був проданий Індії за один мільярд доларів і нині він відомий як «Викрамадитья». Нагадаю, що після проробленої росіянами роботи по модернізації він повністю вийшов з ладу в 2012, що обійшлося Індії ще в 2,3 мільярди доларів витрат.

Достеменно невідомо, але не виключено, що саме цей момент став причиною, чому Індія цього року, м'яко кажучи, відмовилася від спільного проекту «винищувача майбутнього», що позбавило Росію 8 мільярдів доларів інвестицій, які мали б забезпечити її ресурсом для побудови 52 таких жаданих Т-50 до 2020 року.

Причому проміняли індуси «винищувач майбутнього» на 126 французьких винищувачів Rafale по тендеру MMRCA.

Але повернемося до флоту, а там морок. Як зараз згадую справжній цирк, коли Росія, у березні 2014 року відправила оперативну групу на чолі з авіаносцем «Кузнєцов» у води біля східного Середземномор'я, щоб стежити за авіаносною групою на чолі з авіаносцем «Джордж Буш». Потішно, але в оперативній групі найбільш корисною одиницею став буксир, який двічі витягав «Кузнєцова» з незручного становища…

Ситуація з ехом совдепа – авіаносцем «Кузнєцовим», якому жити залишилося не так уже й довго, точною копією рік по тому повторилася й із надією всього російського танкобудування Т-14 «Арматою». Ось тільки різниця в тому, що Т-14 — це вже дітище сучасної Росії, але, на жаль, таке ж безглузде й не доведене до розуму як і всі інші зразки.

Причому один із найбільш несподіваних ударів по «Арматі» нанесли «брати» китайці, які влаштували справжню кібеаратаку на танк, заполонивши інтернет його критикою.

Найцікавіше, що передовиками по обговоренню тріснутого Т-72Б3 на «танковому біатлоні» зовсім несподівано стали в'єтнамці. Ось така азіатська солідарність. І хоча багато фахівців як один уголос заявляли, що «Армата» — це копія об'єкта 477 «Молот», розробленого Харківським конструкторським бюро машинобудування, то навіть, якщо це й так, довести його до розуму, маючи серйозну напрацьовану базу, так і не змогли.

Причому сам «Уралвагонзавод», який є постачальником у ВР РФ танка Т-90 і в майбутньому «Армат», виявився в складному фінансовому становищі. Тобто танк не зліпили й завод доконали. Після того ж, як були розірвані всі стосунки між українськими заводами й російськими, гостро постало питання імпортазміщення левової частки деталей і силових вузлів. Наприклад, під сумнівом подальше будівництво цілої лінійки есмінців, ракет і літаків.

За роки існування Росія так і не змогла створити своє виробництво всіх цих складових частин і навіть через банальну відсутність шасі доводиться припиняти виробництво літаків Ан-148. Що ж, тріснутий Т-72Б3 досить красномовний у своєму німому обурюванні.

Він, свідок ще часів СРСР, і уявити собі не міг долю не експоната в музеї, через десятиліття після своєї появи на світ, а як і раніше повноцінної бойової одиниці.

Ту-160, що очікує повної модернізації, згідно із запевненнями Дмитра Рогозіна, лише через 8 років, у шоці від екземплярів ВПС США, які зустрічає на небачених висотах.

А Т-50 смутно помовчує, спостерігаючи як F-22 Raptor заповнюють небо Старого Світу.

ВПК РФ тріщить. Він не витримує нової гонки озброєння, та й не міг у принципі її витримати, хоча протягом двох із лишком десятиліть лише нещадно експлуатувався, але не розвивався й не модернізувався.

А сам режим спохопитився занадто пізно, в епоху санкцій і обмежень, викидаючи мільярди на те, що потрібно не просто оновлювати, але реанімувати.
Залишити коментар
Відео дня
Новини
Календар публікацій
«    Грудень 2016    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031