Авторизація

  •  Моніку Белуччі нагородили орденом Почесного легіону 
  •  Індонезія витратить $40 млрд на порятунок Джакарти від затоплення 
  •  Суд у справі вбивств учасників Майдану перенесено 
  •  Французькі консерватори дебатували про Путіна і Росію 

Недрібні дрібниці, або Ну, що ж ти, Кабмін…

Недрібні дрібниці, або Ну, що ж ти, Кабмін…Останнім часом однією з найпопулярніших тем для обговорення став український Кабінет Міністрів. На жаль, нічого позитивного в цій популярності немає.

1 лютого, у понеділок, у телепрограмі «Свобода слова» голова парламентської партії «Блок Петра Порошенка» Юрій Луценко у прямому ефірі заявив, що закони в Україні не працюють, бо Кабмін не готує й не приймає необхідні підзаконні акти, а також тому, що ніхто не слідкує, як ці підзаконні акти, тобто Постанови Кабміну, приймаються й виконуються. На тому ж тижні Міністр економічного розвитку й торгівлі України Айварас Абромавичус подав у відставку, звинувативши Кабмін у потуранні корупційній діяльності. На цьому тлі цілком сподіваними й логічними були вкрай стурбовані заяви багатьох світових політиків і спільна заява Послів в Україні. Суть усіх звернень до українського Кабінету Міністрів не нова — необхідність рішучих реформ і найнагальніша необхідність боротися з будь-якими проявами корупції. І хіба ж на цьому тлі комусь цікаві такі «дрібниці», як недосконалість якогось підзаконного акта, навіть якщо документ цей вирішує долю сотень тисяч українців? Постанова ж є, то чого іще треба?

Кабміну Закон не писаний?
4 липня 2014 року Президент України Петро Порошенко підписав прийнятий Верховною Радою Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань проведення медико-соціальної експертизи» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 36, ст.1184). Прикінцеві положення Закону визначають відповідальність Кабінету Міністрів України за підготовку й прийняття впродовж двох місяців, тобто до 4 вересня 2014 року, «нормативно-правових актів, передбачених цим Законом, та приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом; перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом».
Здається, що незрозумілого тут немає. Але на 4 вересня 2014 року ніяких нормативних документів, передбачених Законом, прийнято не було, і навіть у жовтні співробітники органів МСЕК, робота яких залежить саме від наявності цих документів, запевняли, що жодних нормативних документів, які б дозволяли встановити інваліду відповідну групу інвалідності без зазначення строку повторного огляду, як це й передбачається Законом України, немає й близько. Що ж сталося й чому Кабінет Міністрів не виконав пряме доручення Президента країни? Чи Кабміну, як то кажуть, закони не писані?

Коли права рука не знає, що робить ліва
Оскільки підзаконні акти, тобто так звана «нормативка», дуже цікавила не Кабінет Міністрів і не Адміністрацію Президента, а звичайних українців — інвалідів, які мають оті самі «анатомічні дефекти, інші необоротні порушення функцій органів і систем організму», про які прямо йдеться в Законі, — то інваліди були змушені самостійно слідкувати, чи не з’явилися необхідні документи. Особисто я зверталася до кількох юристів із проханням перевірити наявність давноочікуваних документів. Відповідь, на жаль, завжди була негативною — документів немає або ж їх неможливо знайти. Спроба пояснити такий результат недостатньою кваліфікацією юристів не витримує жодної критики, бо документи не пощастило знайти нікому. Виходить, необхідної «нормативки» або не було, або її ретельно приховали — нічого абикому пхати свого носа у майже «державні таємниці»…

Недрібні дрібниці, або Ну, що ж ти, Кабмін…Так-то воно так, але Київський міський центр медико-соціальної експертизи у своєму листі ОК-Ц № 13 від 26.01.2016 року, який підписала головний лікар–головний експерт Р.О. Павловська, повідомляє, що питання про встановлення групи інвалідності довічно встановлюється, згідно з Постановою КМУ від 03.12.2009 р. № 1317 зі змінами від 26.06. 2015 р. та 21.10.2015 р. та Постановою КМУ від 21.01.2015 р. № 10 «Про затвердження переліку анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду».
Виходить, що нормативні документи не просто є, але й були ще з кінця 2009 року! Чому ж тоді фахівці МСЕК у жовтні 2014 скаржилися на відсутність нормативних документів і підзаконних актів? Дивина, та й годі…

Але ще цікавіша відповідь на письмове звернення одержана 12.01.2016 року від секретаріату Кабінету Міністрів України. Головний спеціаліст Світлана Кривцова повідомляє, що лист для розгляду й надання відповіді «надіслано Міністерству охорони здоров’я України 11 січня 2016 р. за № 41-К-000362/26». Цебто навіть головний спеціаліст КМУ не володіє інформацією про те, що нормативна база до Закону давно прийнята? Чи, може, відповіді на передбачені українським законодавством звернення громадян «штампуються» в автоматичному режимі без жодної перевірки, чи існують запитувані документи насправді? Як це так, що 21 січня 2015 р. Кабмін приймає Постанову, про яку через рік, 11 січня 2016 р., навіть працівники цієї поважної установи, які, мабуть, мають доступ до баз даних, не мають ані найменшої уяви? Чи все набагато простіше й традиційніше — права рука таки справді не знає, що робить ліва? І чи треба тоді дивуватися, що відповідну нормативну базу не могли знайти «прості смертні», нехай і юристи?

Стук-грюк, аби з рук
І, нарешті, кілька слів про саму «нормативку».

Спочатку звернемося до Закону, де сказано, що Кабінет Міністрів має затвердити «вичерпний перелік анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду». Зверніть увагу на слова «вичерпний» і «захворювань» — трохи пізніше зрозумієте, чому це справді важливо. А тепер уважно перечитаємо Постанову Кабміну.

Анатомічні дефекти, при яких встановлюється відповідна група інвалідності без зазначення строку повторного огляду, у постанові перераховуються. Повністю чи ні — можуть визначити тільки фахівці: травматологи, хірурги, ортопеди. Але ж перераховано анатомічних дефектів дійсно немало.
Щодо необоротних порушень функцій органів і систем організму й станів, то вони теж у Постанові є.
Але ж у Законі вживається ще й слово «захворювань», причому Закон вимагає встановити «вичерпний перелік… необоротних… захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду» (треба розуміти, що в Законі йдеться про невиліковні захворювання, при яких лікування спрямовується не на одужання, бо воно неможливе, а на досягнення хоч скільки-небудь стійкої ремісї й на стабілізацію стану хворого). Та чи є в Постанові такий вичерпний чи бодай хоч якийсь перелік саме захворювань? Читаємо.

До переліку хвороб, згаданих у Постанові, можна віднести:
• «злоякісні новоутворення;
• деменція;
• олігофренія: ідіотія, імбецильність;
• слабоумство внаслідок шизофренії та епілепсії;
• цироз печінки з гепатоспленомегалією і портальною гіпертензією III ступеня;
• паркінсонівський синдром внаслідок хвороби Паркінсона або вторинного паркінсонізму;
• цукровий діабет (середнього або тяжкого перебігу) в поєднанні з ампутацією нижньої кінцівки на рівні верхньої третини гомілки та вище;
• сколіоз III ступеня, кіфосколіоз III ступеня з наявністю легеневої недостатності II ступеня, або сколіоз чи кіфосколіоз IV ступеня;
• рідкісні (орфанні) генетичні захворювання, що потребують постійної специфічної обов’язкової терапії (але ж не вказано, які саме!)».

І, по суті, це все, що можна було знайти на шести сторінках Постанови! Може, хтось хоче назвати це «вичерпним переліком»? Звісно, я могла пропустити назву якогось захворювання, але таких пропущених назв навряд чи більше двох-трьох, якщо вони є взагалі — кожен може перевірити самостійно. Окрім того, це взагалі не перелік, а тільки згадані подекуди назви. А власне перелік таки ж відсутній!

Будь-що інше, навіть якщо це «щось» схоже на назву захворювання і якщо читати Постанову уважно, можна трактувати як завгодно! Наприклад, у Постанові згадується «деформуючий артроз кульшового суглоба IV ступеня з порушенням функції суглоба III ступеня та вище за неефективності та безперспективності реабілітаційних заходів». Але хто і як має визначати неефективність і безперспективність реабілітаційних заходів? Лікарі МСЕК? Але ж вони бачать хворого один раз на рік! Або оце: «захворювання серцево-судинної системи, які призвели до недостатності кровообігу IIБ - III ступенів за неефективності реабілітаційних заходів». Як і хто визначатиме таку ефективність чи неефективність, і про які саме захворювання йдеться? Ці захворювання мають назви? А Закон же вимагає їх вичерпного переліку!
Ось тут якраз і відкривається не те, що шпарина, а величезна діра чи навіть широчезна дорога для найсправжнісінької корупції. Нехай і не мільярдної, але ж суть корупції не змінюється від того, про які хабарі йдеться. Тим більше, що дуже багатьох захворювань у Постанові просто немає, та й взагалі ті захворювання, які згадуються в Постанові КМУ, хоч якимось переліком назвати неможливо (а Закон же вимагає, щоб перелік був вичерпним)! Наприклад, немає назви жодного демієлінізуючого захворювання, а це значить, що визначати, чи треба людині встановити постійну групу інвалідності, буде не Закон, а окремі люди. І навіть якщо ці люди кришталево чесні й бездоганні, а таких справді немало, вони однак керуються своїми особистими враженнями, особистим сприйняттям і навіть сьогоденним настроєм (так, бо всі ми люди, навіть лікарі, які працюють у МСЕК)…

Недрібні дрібниці, або Ну, що ж ти, Кабмін…До речі, ось найсвіжіший приклад. У листі № 8.1.2/9 -К 258170.16/26-34 від 3 лютого 2016 року, який надійшов із секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини й підписаний Представником Уповноваженого — керівником Департаменту з питань дотримання соціально-економічних і гуманітарних прав Д.О. Лях, чорним по білому написано, що в Переліку, який «затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 р. № 10, розсіяний склероз відсутній». Тобто невиліковне неврологічне захворювання із стовідсотковою інвалідизацією й тільки (!) негативним прогнозом у список, визначений Кабміном, не увійшло. Хтось розуміє, як таке могло трапитися? А це ж хвороба, яка не лікується в жодній країні світу! Що ж, як відомо, на «немає» і суду немає, тобто до списку не включено, то й говорити про це не варто. І це тільки один приклад… На жаль, про компетентність та уважність персоналу секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини в цьому випадку навіть говорити теж не випадає — тут уже дійсно, стук-грюк, аби з рук! Бо ж такий відповідальний чиновник із такої поважної установи, яка має захищати права людини, мав би не повідомити, що певної хвороби у кабмінівському списку немає, а з’ясувати, чому таке захворювання до списку не включене й куди ж подівся сам список…

То що ж таке ота Постанова КМУ від 21.01.2015 р. № 10? Це вичерпний документ чи просто чернетка? Чи дишло, яке допоможе в потрібний момент повернути воза закону в потрібному напрямку? Чи майже прямий дороговказ до хабарів? Хоча, якщо мати бажання, у переліку станів, які містяться в Постанові, можна знайти ті, які повністю характеризують це захворювання (розсіяний склероз), як і багато інших захворювань, що теж у Постанові не названі. Отже, виходить, що «нормативка» — це витрачена намарне зарплата чиновників, які не можуть чи не хочуть сумлінно виконувати свою роботу, і марні сподівання десятків чи навіть, радше, сотень тисяч людей, які на цей документ чекали, бо вірили, що він полегшить їхнє й без того складне існування. Що це — некомпетентність чиновників Кабміну чи їхня злочинна бездіяльність?
Так, Постанова немаленька й займає кілька сторінок, але нехай цих сторінок буде не шість, а шістдесят, але все таки нехай документ (підзаконний нормативний акт!) Кабінету Міністрів буде вичерпним, як того вимагає прийнятий Верховною Радою й підписаний Президентом Закон України, бо інакше виходить, що порушення законів починається саме з Кабміну…

Мабуть, Кабмін тільки тоді перестане бути об’єктом всебічної критики, а то й звинувачень у корупції й злочинній бездіяльності, коли сам почне виконувати всі Закони й читати хоча б підписані Президентом документи. А допоки цього не станеться, недовіра до вищого законодавчого органу країни неминуча… Так і хочеться сказати: ну, що ж ти, Кабмін…

І ось на тлі такого становища з довгоочікуваною «нормативкою» у багатьох виникає цілком закономірне питання, що ж робити. Чи то підписувати з цього приводу петиції Президенту? Чи знову й знову смикати Кабмін і МСЕК? Чи мовчки й приречено чекати змін на краще, які колись же мають статися? Звісно, це особиста справа кожного — когось це питання переймає більше, а когось менше, когось стосується безпосередньо, а когось опосередковано... Але ж під лежачий камінь вода не тече, і хто може бути впевнений, що біда його ніколи не зачепить?

…«Ніколи не питай, по кому подзвін, бо він по тобі», — це не моє, це Хемінгуей…

Наталія Коваль, спеціально для Vector News
Залишити коментар
Відео дня
Новини
  • Останні
  • За переглядами
  • За коментарями
Календар публікацій
«    Грудень 2016    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031