Авторизація

  •  Моніку Белуччі нагородили орденом Почесного легіону 
  •  Індонезія витратить $40 млрд на порятунок Джакарти від затоплення 
  •  Суд у справі вбивств учасників Майдану перенесено 
  •  Французькі консерватори дебатували про Путіна і Росію 

Концерн "Антонов" — не бренд, а надбудова, і шкодувати про нього не варто

Концерн "Антонов" — не бренд, а надбудова, і шкодувати про нього не вартоКабмін прийняв постанову про ліквідацію державного авіаційного концерну.

Як відзначалося в повідомленні Мінекономіки, ліквідація відбувається у зв'язку з відсутністю учасників, оскільки три підприємства, які становили концерн, протягом березня й червня 2015 року вийшли з його складу й були передані держконцерну "Укроборонпром".

"Це рішення уряду привело ситуацію де-юре у відповідність із Господарським і Цивільним кодексами й законом "Про управління об'єктами державної власності"", — пояснюють у відомстві, якому вже доручено створити ліквідаційну комісію й організувати ліквідацію концерну.

Концерн "Антонов" — не бренд, а надбудова, і шкодувати про нього не вартоПро не дуже вдалий досвід концернобудівництва в Україні взагалі й «Антонова» зокрема в ексклюзивному інтерв'ю «Вектор ньюз» розповіла один із провідних вітчизняних експертів у цій області Наталя Печоріна.

- Як ліквідація концерну "Антонов" вплине на розвиток авіапромисловості України?

- Ліквідація Кабміном концерну "Антонов" — це крапка, але не в історії українського літакобудування, а в процесі ліквідації нежиттєздатних надбудов. Досить довго, з початку 2000-х років, в експертному середовищі обговорювалися концепції так званих вертикально інтегрованих структур у машинобудуванні. Пропонувалося створення керуючої компанії до кожного галузевого об'єднання, наприклад, у літакобудуванні, авіаційному двигунобудуванні й у сегментах оборонної промисловості. У цієї ідеї були як прихильники, так і супротивники у виконавчій владі, у середовищі менеджменту "оборонки", і серед експертів, звичайно. Усе це почалося досить давно й, щоб зрозуміти, чому ліквідація концерну "Антонов" — це не втрата для авіації України, потрібно поринути в цю історію початку 2000-х років.

- Що тоді відбувалося?

-Якщо повернуться в період 2004-2005 років, то тоді керуючою структурою для всіх держпідприємств було Міністерство промислової політики України. Але під приводом вивільнення окремих галузей, які б краще працювали без щільної опіки міністерства, з’явилася пропозиція створити в деяких напрямках керуючі структури у вигляді концернів, які б стали перехідною ланкою між підприємствами й Мінпромом. По ідеї лобістів цієї схеми, концерни прийняли б на себе функції менеджменту й керування "підшефними" підприємствами, представляли б їхні інтереси як перед виконавчою владою, так і перед потенційними закордонними замовниками.

Сама по собі ідея об'єднання представницьких функцій не така вже й погана. Але в реальних українських умовах виявилася нежиттєздатною. По-перше, усі керівники "оборонки", без винятку, це люди "старої закваски" з міцним владним характером, амбіційні, розважливі. Спробуйте в кожного з них відібрати повноваження по розподілу бюджету або по переговорам з іноземними замовниками.

Крім того, оборонна промисловість відчувала дефіцит ресурсів: державне замовлення було мізерним, і основну частину фінансових ресурсів підприємства одержували за рахунок експортних контрактів, і в першу чергу, за рахунок тісної виробничої кооперації з російськими підприємствами.

Загалом, людський фактор і дефіцит ресурсів визначили негативне ставлення потенційних учасників концерну до цієї ідеї. Але це не зашкодило випробувати її на практиці.

- У якому вигляді?


- Нежиттєздатність інтеграції "зверху" була доведена, ще в 2005 - 2006 роках. Тоді була створена й недовго працювала корпорація "Антонов", яка вперше об'єднала авіабудівників під одним "дахом". Функцій по управлінню підприємствами вона не одержала, як і рядок у бюджеті на здійснення своїх функцій. Її ліквідацію майже не помітили.

Наступним "інтегратором" став концерн "Авіація України", створений у 2007 році, до складу якого включили не тільки літакобудівні заводи, але й "суміжників" двигунобудівників в особі " Івченко-Прогрес", приладобудівників і т.д. До складу концерну включили 18 підприємств.

Правда, фінансування теж обіцяли солідне — близько мільярда гривень у цінах 2008 року. До речі, у той же період держпідприємства зі складу Міноборони теж об'єднали в п'ять концернів за галузевою ознакою. Але зміна уряду й поява в кріслі прем'єра Юлії Тимошенко спричинили новий етап в історії українського концернобудівництва. Уряд ліквідував концерн "Авіація України" і створило новий — "Антонов", куди були включені ДП "Антонов" (де злилися під однією вивіскою АНТК ім. Антонова й сусідній серійний завод "Авіант"), Харківське державне авіаційне виробниче підприємство й Завод № 410 Цивільної Авіації.

- Але ж усі ці підприємства представляли єдиний бренд — "Антонов"…

- Насправді, інтелектуальні права на цей "бренд" залишилися в ДП "Антонов". Не було об'єднання бюджетів або передачі маркетингових функцій, бо на той момент загострилися кризові явища як у світовій економіці, так і в українській. До речі, і учасники концерну не могли пишатися фінансовою стабільністю, крім ДП "Антонов".

Концерн не встиг відзначитися якимись видатними перемогами на маркетинговому фронті, оскільки зовнішньоекономічна діяльність у сфері експорту озброєнь і техніки подвійного призначення — прерогатива "Укрспецекспорту".

У 2010 році, із черговою зміною влади, керівництво концерну в особі Дмитра Ківи, президента ДП "Антонов", зіштовхнулося із загрозою звільнення, і всі ресурси були спрямовані на утримання на керівних посадах. Паралельно був створений концерн "Укроборонпром", куди в результаті потрапили учасники концерну "Антонов" — ХГАПП і 410-й завод. А торік у складі "Укроборонпрому" опинився й ДП "Антонов". Від концерну залишилася лише назва, тому не дивно, що його ліквідували.

- Чому ж в Україні не зіграв, скажемо так, козирний туз концернізації?

- Із двох причин. По-перше, держава виявилася не в змозі керувати наукомісткими підприємствами. Причин цьогобагато, але висновок вони не міняють. Тому й з'явилися ідеї передати керування від держави в особі Мінпрому посереднику — концерну. Однак у його створенні не було головного об’єднуючого фактора, загальних економічних інтересів. Без цього будь-яка ініціатива інтеграторів зверху натрапляла на активний опір інтегрованих низів.

Утримати їх у рамках однієї структури могла винятково державна воля, підкріплена бюджетом, але з цим теж не склалося. Тому все прийшло до прогнозованого результату — фіктивної інтеграції.

Більше того, зараз питання не в тому, хто буде керувати авіабудівними підприємствами, а в тому, як завантажити виробничі потужності підприємств. Якщо у підприємств будуть контракти й завантаження, можна знову спробувати погратися в об'єднання…

Розмовляв Костянтин НІКОЛАЄВ
Залишити коментар
Відео дня
Новини
  • Останні
  • За переглядами
  • За коментарями
Календар публікацій
«    Грудень 2016    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031